Лідія Корсун. Нью-Йорк . Сурма

Це  розповідь  про Незламних. Наших захисників.Нашу надію. Тих, хто  4-й рік широкомаштабки , а вцілому  11 -й  рік  відстоює землі  України від окупанта-агресора.  Розповідає нам  про це  протягом майже двох годин один із них- боєць ( позивний – Авдій) Третьої Окремої Штурмової бригади , в мирному  житті  Заслужений артист  України  Євген Авдєєнко. Розповідає і одночасно  відтворює сказане  у моновиставі «Ненароджені для війни».

Вистава не за п’єсою   чи написаним сценарієм. Це  структуровані оповідки  різних  епізодів життя самого Авдія  та його  побратимів із фронту. Із передової.  Це реальні факти або спомини чи  навіть роздуми, що теж є у виставі, та, не побоюсь такого слова,  геніально талановита їх подача  на сцені  справляла  несподівано сильне,  хвилююче, незабутнє  враження.   Кожна із 10-ти вистав, здійснених за два тижні в 6 -х штатах Америки  закінчувалась гарячими аплодисментами,схвильваним , пожвавленим ажіотажем публіки. І широким  розголосом про  цю подію та їх організаторів.

Такий  результат  першої мети цього туру  Театру одного актора- мистецько- інформаційна: показати моральні переваги наших воїнів  перед  окупантом ,який діє,  поламавши вщент  свою людяність  та всі Божі і міжнародні  закони.І це  авторам  моновистави  успішно вдалось.

«Коли ми стаємо співучасниками дійства ,приходить  відчуття, що ми торкаємось  чогось справжнього, високого , чистого, попри те,що сама війна – це огидний бруд…Люди тут велетні,  з Богом на  Ти», -говорить у своїх відгуках про героїв вистави одна  з організаторів цього туру  Мирослава Роздольська.

Друга мета-зібрати  кошти  для потреб Третьої Окремої  Штурмової бригади .  Адже  ця війна народна. Забезпечення   волонтерами  ( правди ніде діти ) окремих з’єднань часто  майже вирішальне. В інших -допомогове. А для  нас -українців, мешкаючих  тут, у Штатах, постійно чи тимчасово,  це теж дуже важливо: відчуття  єднання , як колись  говорили повоєнні ( Другої  світової)  імігранти,-  з народом «материкової» України. Впорались і з цим завданням.   Звітувати командуванню наші  гості будуть не з порожніми руками .  Це заслуга глядачів та організаторів туру.

Запросили   театр до  Нью-Йорку  громадське об’єднання « Нова Українська Хвиля» у співпраці з громадсько-політичною  організацією  «Український  Конгресовий Комітет Америки» (УККА).

Дозвіл на театральний  тур  на три тижні до США  двом бійцям- актору Євгену Авдєєнко та н  адміністратору театру  нацей період  Аркадію Мількіну  видало комендування Третьої Окремої Штурмової бригади.

Деякі  епізоди нашої Вітчизняної на сцені

Вистава  починається  зі слів  Авдія «Я ненароджений для війни. Я не знаю таких людей,хто був би народжений для неї.  В перші  дні  на фронті   я зустрів  учителя, айтішніка , історика» …

Моновистава  – це окремі  епізоди війни на фронті: у бліндажах,  у найближчих  зіткненнях з ворогом-окупантом ( актор називає їх  «кацапами»)..

Один з яскравих епізодів:  з гумором  розповідає,як  потрапивши в руки ворога йому вдається  врятуватись . Прийшовши в себе після поранення  в захваченому кацапньою  помешканні , напʼяливши на себе  одяг колишнього мешканця  зіграв його роль. Сильно змінивши мову,як ніби  заїка,  обманув русню , зумів вирватись і дістатись до своїх… Допомогла акторська професія.

В іншому епізоді йдеться, про те, як винахідливі  наші вояки використали ситуацію, коли через безперервність схватки з «кацапньою»  не одну добу не мали  навіть можливості  вийти з бліндажа   «по нужді»…І як  відповідно наповненими  прямо в бліндажах пляшками (здогадались?) закидали шлях кацапні,  яким ті  наближались до них.  Наступаючи ,пляшки розкривались,ординці сковзались  і падали…Чудова  козацька  винахідливість!

Бували випадки, коли  не сплять  не одну добу через безперервні  атаки  ворога змушені відпочивати  рухаючись:   ноги йдуть,  мозок  спить, а очі бачать, бо мають берегти життя… Демонструє  це все це на сцені

Героїзм, - стверджує  своєю  розповіддю «Авдій» ,-  у  щоденних буднях . Тоді, коли треба  ганчірками  довго і  нудно витирати заяложені ще з радянських часів снаряди ( наочно це демонструє)

Героїзм -це   коли  вимотують нерви  не  тільки клятий ворог, коли  ллється піт і кров, коли при передислікації не знаходять захисних споруд, як мало  б бути …

Немало  біографічних  згадок  із особистого життя.  22 лютого 2022 р. його розбудила дружина , бо  почалась війна. Зворушуюча мізансцена   розмови з нею, прощання з доньками, коли відправлявся добровільно у воєнкомат, а там у довгій черзі зустрів однокласника Олега.  Не раз з гумором  згадував  шкільні літа про  цього самого Олега, який став вірним побратимом… Телефонні  розмови з фронту,- його та побратимів з дружинами ( одна із трагедій цієї війни- розпад сімей) . Довга, мила  бесіда з мамою…. Актор називає реальне ім'я своєї дружини, малолітніх донечок.   Вкрапляються в  розповідь  і світоглядні, філософські оцінки  чи роздуми .Із  них для прикладу останнє : сниться йому сон : зустрів самого Бога на березі моря. Пізнали  одне одного…  Авдій просить у свого всемогутнього візаві  оживити полеглих. Ні,не може. Тоді простіше: « А ти можеш ,накінець, спалити цю довбану Москву?» «Добре,-відповідає  той . Ви тільки підпаліть , бо в мене ж є тільки твої руки»….

Враження в цілому від вистави: обмеженість в часі і безмежність в сенсі… Захищають своє… Вірність клятві азовців, перейняті у патріотів  попередніх національно-визвольних змагань лозунги: «Смерть ворогам»!» , «Україна- понад усе»!» «Слава нації»

Тут  у «Світлинах»  поміщені  фото – посилання на повість Василя Шкляра « Чорне Сонце» про  Азовців -людей чистої совісті , гарячих   сердець, для яких Україна  понад усе .

Громадянська  зрілість та акторська досконалість

Фронтові будні Авдій  відтворює і проживає на наших очах з такою  достовірністю і силою духу, що ці майже дві години стають  миттю, яка поглинає все своє в голові і  душі, принесене з дому…

При повторному перегляді - те саме. Впевнена: якби ще  кілька  разів  переглядати -було б так само . Ти проживаєш з  ним всі  ці його дії або ж роздуми,  яких теж  немало. Неймовірний  талант акторський . А ще, як на мене,  ідейна та  моральна сила людини, ім’я якій азовець.   Авдій залишив ,за його словами, театр  у  2021 р. і пішов до азовців:   тризуб (тату) легендарного добробату на руці ,  вітання - не долонями , а ліктем.  При зачисленні  у з’єднання – клятва  служінння Вітчизні, беззастережна їй  відданість:  зробити -попри  можливості, перемогти  або вмерти…  Отож, внутрішня сутність самого  актора для такого  служіння  має бути саме такого ідейно-морального «замісу».

Подивилась виставу  двічі… І не я одна . Враження – захоплюче,   на рівні  «відкриття Америки». Чергова Еврика…

Ось чому кожна вистава розпочиналась  в різних містах традиційно спокійно. А закінчувалась  в кожній аудиторії  захоплюючими  подяками, глядачі  не хотіли розходитись,багатьом хотілось щось сказати Авдію.  Фото на пам'ять залишив він сотням  українських  сімей тут. У фінішній виставі 12 квітня  в Українському культурному центрі  м. Виппані, Нью-Джерзі,  довго не розходились, допоки разом не заспівали наш «Славень». А  розчулені господарі Культурного Центру зменшили плату за аренду наполовину. Дякуємо!

У відгуках про виставу  глядачі найбільше оцінюють той факт, що про війну розповідає людина, яка воювала  і знає, що таке зустріч з ворогом. Особисто найбільш вразило ,скільки фізичних та  інтелектуальних  сил витрачає актор Євген Авдеєєнко безупинно темпераментно і  швидко  розповідаючи, міняючи  тембр  розповіді, демонструючи її  діями, емоціями, перевтіленням…  Ритм розповіді і її  демонстрації шаленний .  І робить все це  геніально  володіючи акторською  майстерністю. Важкі і серйозні епізоди  відтворює легко, без напруги . Як  роблять це  досвідчені актори балету чи цирку.

Вартує  додати. Ця  розповідь скомпонована та зрежисована  спільною  роботою  Євгена Авдєєнка та режисера, художнього   керівника  Київського  театру «Чорний квадрат» Анатолія Нейолова.

Ініціатори  та організатори  театрального туру

Величезна    подяка  організаторам  цього запрошення та волонтерського забезпечення   продюсерської функції двохтижневого туру ( повторюсь: 10  вистав  у містах шести штатів)  Мирославі Роздольській -голові  громадського об’єднання  «Нова Українська Хвиля»  та  Ірині Борщевській-Роздольській - очільниці відділу  зв’язків з громадскістю  цього  ГО. .Вона ж -ініціаторка проекту, акторка, однокурсниця Євгена Авдєєнка і  головна  кураторка  театрального турне.

Все ,що зробили  пані Ірина та пані Мирослава для нас всіх заслуговує не просто подяки чи аплодисментів глядачів,  а щось суттєве від всієї  української громади. Цей тур  і зустріч з  нашими  героями відбувся лише тому , що в громаді є такий дует :  молодість та мобільність пані Ірини плюс величезний  досвід і лідерські  можливості пані Мирослави .    Підготовка і проведення вимагали немислимо величезної кількості організаційних, дипломатичних, фінансових, господарських, логістичних, інформаційних питань, що важко повірити в можливість їх подолання.

Довелось навіть  терміново за 2 дні підготувати  свого  звукооператора для постановок вистави (театральному не видали візу) , з чим успішно впоралась вчителька школи українознавства  у  Брукліні  «Нова хвилька»  Ірина  Сахарієва. Вона провела з ними всі 10-ть  постановок.

Окрім всього  вони організували додатково зустріч  вояків Третьої  Штурмової  з учнями різних класів цієї школи, де  навчається 400 дітей -українців  ( директор – Мирослава Роздольська). Це  були незабутні для підлітків уроки патріотизму.

В організації запрошення  гостей, придбання екранів для англомовного перекладу  титрів  допомагала  політично-громадська організація Український Конгресовий Комітет Америки (УККА): Тамара Олексій  (виконавчий  директор) та Михайло Савків (голова). Вони ж  допомогли  організувати зустріч Є. Авдєєнка та А. Мількіна з конгресменами або їх помічниками  в Конгресі США . Гості  мають список своїх візаві.Говорили провсе, а переважно- про зброю...

Заслуги для  найвищої   премії.

Враховуємо  тематику, зміст, виконавську майстерність актора , відгуки  про виставу  в Україні ( біля 50-ти показів)  і перші  відгуки в США. Надіємось на продовження відвідин.Зокрема рекомендуємо запросити їх  активній,  дієздатні громаді м . Чикаго,  а ми допоможемо зі зв’язком. Вважаємо,   що акторська  робота Євгена Авдєєнка заслуговує Шевченківської премії-2025, Україна.  Най  ця публікація  буде першою заявою-подачею в Комітет з Національної  премії ім.Тараса Шевченка, Україна.

Високої оцінки заслуговує і побратим  Євгена Аркадій Мількін, який взяв на себе роль  адміністратора та світлооператора від Третьої  Штурмової.