Після блискучих перемог на першому етапі війни Україна має налаштуватися на більш довгий та тяжкий етап: битва за Донбас. Широкий наступ сил РФ уже почався; на останньому подиху тримається оборона багатостраждального Маріуполя, де жменька відважних бійців полку «Азов» та 36-ї бригади морпіхів у подвійному кільці облоги стримують шість ворожих батальйонів. Скільки протримаються ці герої? Скільки мирних жителів міста знайдуть свою могилу під завалами заводу «Азовсталь» та житлових будинків, по яких прицільно гатять варвари тритонними авіабомбами? Страшно подумати, які злочини рашистів відкриються, коли українські воїни прорвуть блокаду міста і звільнять його...

Для рашистів Маріуполь – вирішальний рубіж на шляху сухопутного коридору до окупованого ними Криму. А для України – стратегічний порт на Азовському морі, стратегічне місто на півдні та рідна домівка, яку доведеться відбудовувати мало не з нуля. Це буде по війні, а зараз розгортається велика битва за Донбас. Битва вже не у міській місцевості, а на широких відкритих полях, де маєть зіткнутися танки, артилерія, а з повітря її будуть підсилювати бойові літаки, гвинтокрили та озброєні безпілотники.

На думку експертів, саме у цій битві вирішуватиметься подальша доля сторін. Якщо Україна і тут переможе, це завдасть супротивникові такого удару, після якого він навряд зможе продовжувати війну; якщо ж візьме гору Росія, вона може розвинути наступ далі на центральну Україну і знову на Київ. Годі говорити, що тоді чекає на Україну. Ба більше: перемога Росії означатиме поразку Західної цивілізації.

Тому союзники України так зацікавлені у її перемозі. Президент США Джозеф Байден провів 19 квітня нараду відеозв’язком із європейськими союзниками стосовно розширення постачання Україні озброєнь. Уже не тільки стінгери та джавеліни. «Зусилля Заходу водночас розгалужені та дорогі, оскільки в них беруть участь аж 30 країн, не всі з них є членами НАТО. Зараз ми хочемо змусити країни, які мають танки, артилерію і, можливо, навіть винищувачі радянських часів, надати їх Україні з обіцянкою, що Сполучені Штати поповнять їх більш сучасним озброєнням західного виробництва. Особливо гостра потреба у стандартних 152-міліметрових гаубицях радянського блоку, оскільки НАТО використовує інший, 155-міліметровий снаряд.

Сполучені Штати також погодилися надати кілька 155-міліметрових гаубиць разом із 40000 відповідних патронів, намагаючись купити боєприпаси за радянським стандартом у країн, які їх використовують, включаючи країни за межами Європи, такі як Афганістан і навіть Індія, давній покупець російської зброї», - зазначає The New York Times.

Ця зброя, разом з вітчизняним озброєнням, у відважних руках українських захисників та захисниць, сподіваємося, змусить російську навалу відступити. Тим більше, що Росія не змогла зібрати стільки війська, скільки планувала для цієї битви. Багато бійців відмовляються йти вмирати на чужій землі незрозуміло за що і навіщо. Та й економічні санкції роблять свою справу. Росія вже не може виробляти танки та системи ПРО, бо бракує фінансування та імпортних деталей.

Битва буде тяжкою, виснажливою та з великими втратами. Україна має весь час бачити перед собою те майбутнє, заради якого платить таку дорогу ціну. На відміну від росіян, українці знають добре, заради чого воюють і вмирають.

Надія Банчик